Олександре Івановичу, розкажіть, як виникла ідея створення робота-ресепшіоніста?
Ідея не така вже й оригінальна. На кафедрі Інформаційних систем та технологій (ІСТ) деякий час говорили про те, що треба зробити робота, який зустрічатиме абітурієнтів на вході у корпус. А під час обговорення проєктів кафедри з активом ГО «Розвитку ІТ-освіти» ця ідея одержала на свою підтримку найбільше голосів. Громадську організацію “Розвиток ІТ освіти”, до речі, було створено випускниками факультету інформатики та обчислювальної техніки КПІ саме для популяризації та підтримки практичної освіти на факультеті. І зараз у гуртку «ES&IoT - Вбудовані системи та Інтернет речей» працює робоча група над розробкою кількох моделей таких роботів. Наразі група налічує 8 учасників, тімлідеркою групи є студентка 3 курсу Ольга Деркач. Кожну п'ятницю відбувається нарада, на якій обговорюються результати роботи та визначаються плани на наступний тиждень.
Чи фінансується робота у гуртку?
На даний момент зарплату ніхто не отримає, тому що немає джерел фінансування. Обладнання, так би мовити, використовується подвійно: першу половину дня – у навчальному процесі, другу половину – гуртком. Частина комплектуючих закуплена кафедрою, частина – надана спонсорами. Дрібнички купую власним коштом. Разом із ГО “Розвиток ІТ освіти” ми плануємо залучати до фінансування партнерів, які можуть підтримати як студентський гурток, так і окремі робочі групи по проєктах.
Щодо робочих груп. Яким чином вони взагалі утворюються?
За ініціативою завідувача кафедри, керівника наукових груп або викладачів. Так, студентський гурток інженерного спрямування «ES&IoT - Вбудовані системи та Інтернет речей» було створено у рамках відповідного наукового напряму кафедри. Сьогодні в гуртку 51 учасник, ними розроблено вже велику кількість макетів. Керівник гуртка – асистент кафедри, аспірант Юрій Бердник.
Навіщо потрібні робочі групи в університеті?
Я пам’ятаю час, коли на кафедрі, крім викладачів та допоміжного персоналу, працювало ще 150 науковців та інженерів. Після закінчення КПІ мене було розподілено на кафедру, де я почав працювати інженером та виконував різноманітні дослідження та розробки у рамках науково-дослідних робіт.
Окрім штатних працівників у наукових групах працювало багато студентів, які набували науковий та практичний досвід. Сам я почав працювати у такій групі, коли перейшов на третій курс. Усі курсові роботи та дипломний проєкт в мене були «реальними», тобто виконані на основі тих розробок, які я виконував за науковими темами за замовленнями підприємств.
Вже тоді я побачив, що тим студентам, які працювали на кафедрі, було значно легше вчитися та і вчилися вони значно краще. В ті часи не було сенсу створювати такі студентські гуртки, оскільки студенти могли реалізувати своє прагнення до практичної діяльності в наукових групах розробників, які працювали на кафедрі. Студенти, під керівництвом досвідчених інженерів та викладачів, здійснювати свій внесок у реальні розробки. Зараз науко-дослідницької частки кафедри немає, тому студенти можуть отримати практичний досвід у різноманітних робочих групах. Тому ми своїм прикладом хочемо популяризувати ідею отримання практичного досвіду через робочі групи. А результати, за підтримки ГО “Розвиток ІТ освіти”, будемо намагатися представити міжнародним партнерам, університетам та на міжнародних виставках.
Який зараз стан справ з науковими дослідженнями у закладах вищої освіти (ЗВО)?
Зараз ситуація складна. Фінансування з бюджету дуже обмежене. Отримати міжнародні гранти важко. А якщо знаходиться компанія, яка надає кошти на дослідження університетам, то лише 30% йде на зарплату виконавцям роботи.
Тому викладачі проводять ініціативні наукові дослідження або створюють гуртки, у яких можуть зі студентами виконувати розробки різного рівня складності. Так і виникла ідея створення гуртка «ES&IoT - Вбудовані системи та Інтернет речей».
Чому важливо виконання ЗВО наукових досліджень?
Виконання закладами вищої освіти наукових досліджень безпосередньо впливає на якість освіти. Особливо це важливо для кафедр, які навчають студентів за спеціальностями ІТ-галузі, оскільки ця галузь швидко розвивається. Тому викладачі мають постійно оновлювати навчальні матеріали. Зрозуміло, що коли викладачі виконують наукові дослідження, вони не лише створюють науковий продукт, а й ще постійно вчаться. Здобуваючи нові знання та практичний досвід викладачі, безумовно, використовують їх у навчальному процесі.
Але ж зараз багато студентів працює у компаніях. Хіба роботу в компаніях не можна дорівняти до наукових досліджень або роботі в робочій групі?
Це складне питання, яке стосується якості знань таких студентів. Тут є плюси, але й величезна кількість мінусів. Так, багато студентів нашої кафедри працюють в ІТ-компаніях. Безумовно, вони щось знають краще, ніж ті студенти, що не працюють, – вони досконало знають технології програмування, мають досвід розробки програмного продукту, його впровадження та супроводження.
Але майже завжди вони працюють на умовах фултайму, тому не відвідують заняття та фактично припиняють навчання. Тому в них утворюються суттєві прогалини в освіті, а через 10-15 років в них можуть виникнути й проблеми з пошуком роботи. На їх місце прийдуть інші студенти, які краще будуть володіти тими технологіями, які з’являться за той час.
На відміну від працюючих студентів, студенти гуртка першу половину дня вчаться, а другу половину працюють в робочій групі. Зазвичай, під час сесії робота у групі припиняється.
Ви намалювали досить похмуру картину щодо працюючих студентів. З цим можна щось зробити?
В європейських країнах, де студенти також працюють, існують різні обмеження на час роботи студентів у компанії. Це може бути безпосереднє обмеження кількості годин (на день, тиждень, місяць), які студент може відпрацювати у компанії, або непряме обмеження – обмеження обсягу заробітної плати, яку студент може отримати за місяць. Порушення умов праці студентів у компанії призводить до стягнень, тому європейські законослухняні компанії умов праці студентів не порушують.
Я кілька разів вислуховував доволі дивні претензії від керівників компаній-роботодавців, про те, що студенти не знають якісь суто теоретичні дисципліни. На що я завжди відповідаю: «Ось чому-чому, а фізиці, математиці та іншим теоріям університет може навчити досконало, але ж не забирайте студентів, хай вони сядуть за парти та отримають ці знання та набудуть практичний досвід під час роботи над дослідженнями та в наукових проєктах».